Львівське.інфо

Якщо стояти на ратуші і дивитися уважно на середньовічну частину міста, то можна бачити дуже багато святинь. Вони розташовані колом. Звичайно тут нема якогось містичного підтексту чи плану, та й коло умовне. Просто храми йдуть ланцюжком серед міста довкола центру. Є і такі, які випадають з цієї послідовності. А з одного краю коло розірване — там був єврейський квартал із синагогою, яка, проте, не збереглася до нашого часу. Вона, що цікаво, не мала права бути вища, ніж християнські святині, тому її підлога була значно нижче від рівня землі, щоб фактично бути вищою. А вхід був не з вулиці, а із будинку, що мало гарантувати безпеку храму.

Само собою, що свої церкви були і у селах, які тепер уже і не села, а частини міста, і десь на окраїнах, тобто всюди. Це дуже гарно видно на прикладі, який я вам опишу. Мій шлях від дому до університету — це така собі символічна Хресна дорога, і, до того ж, вона має рівно 14 стацій.

Після цього екскурсу має стати зрозумілим, чому Львів претендує бути і, зрештою, є сакральним містом — бо тут будь-яка твоя дорога, усяке розташування (маю на увазі старе місто, яке дбало про свою віру) перетинається із тим чи іншим творінням людей для Бога.

Серед храмів, перелічених нижче, за задумкою мав бути ще один, який автор пропустив. Йдеться про Преображенську церкву, яка була б сьомою стацією. Відтак, хроніст довго не міг зрозуміти, куди поділася одна зі стацій, тому вибрав на її місце фігуру матері Божої, яка, що правда, далеко звідти, тому нумерація змістилася. Потім, коли вичислив свою хибу, то зрозумів, що то сталося із Божого благословення, бо Марія є, без сумніву, тою, про кого не можна забувати.

Додано у ХХІ столітті :) Маркіян Прохасько